Василь Коваль: «Диригент має вести співака і підтримувати його музично»

 

Василь Коваль – головний диригент Одеської опери, головний диригент Академічного симфонічного оркестру Запорізької філармонії, доктор мистецтва, Заслужений артист України. Колишній головний хормейстер Львівської опери (2004-2019 рр.), колишній диригент Дніпро опери (2022-2024 р.).

Закінчив Дрогобицький музичний коледж ім. В. Барвінського, відділ хорового диригування (клас Богдана Бондзяка) і Львівську національну музичну академію ім. М. Лисенка, кафедру хорового диригування (клас професора І.С. Юзюка) та кафедру оперно-симфонічного диригування (симфонія – клас  І.С. Юзюка, опера – клас професора Я.І. Колесси). Асистентуру-стажування, творчу аспірантуру. Науковий керівник - проф. Кияновська Любов Олександрівна.

В Одеському театрі диригує операми «Аїда», «Турандот», «Набукко», «Трубадур», «Ріголетто», «Катерина», «Сільська честь», «Любовний напій», а також «Реквіємом», Верді, «Карміною Бураною» кантатою-симфонією «Кавказ», балетом «Жізель». Окрім того, ще має в репертуарі такі твори: «Бал маскарад», «Паяци», «Реквієм» Моцарта, «Летюча Миша», «Запорожець за Дунаєм», «Наталка Полтавка», балети «Даремна обережність», «Лісова пісня», «Білосніжка та семеро гномів» та ін…

Як хормейстер-постановник здійснив постановки наступних вистав: «Страшний двір» С.Монюшка, «Бал-маскарад» Дж.Верді, «Карміна Бурана» К.Орфа, «Весела вдова» Ф.Легара, «Сільська честь» П.Масканьї, «Любовний напій» і «Дон Паскуле» Г.Доніцетті, Різдвяного дійства «З нами - Бог!», «Коли цвіте папороть» Є. Станковича, «Лоенґрін» Р.Ваґнера та ін.

 

 

Розмову вела Оксана Розовик.

 

 

- Розкажіть, будь ласка, про початок Вашого творчого шляху. Як Ви почали займатися музикою, на якому етапі вирішили пов’язати з нею своє життя?

- У мене музична сім’я. Батько співав і грав на акордеоні. І його родичі теж. Тому я з дитинства звик до музики. У нас вдома співали вечорами або на вихідних, коли у гості приходили родичі. З 7 років я навчався у дитячій хоровій школі і паралельно – у музичній школі. Потім я вступив до музичного училища. Мене ще з хорової школи приваблював хор, його аура. Під час навчання в училищі відчув, що музика мене все більше і більше захоплює, і я хочу займатися нею далі. По натурі я – максималіст і трудоголік. Якщо щось роблю, то підходжу до цього дуже ретельно, уважно. Але в училищі я ще не вирішив для себе, ким саме хочу бути – співаком (я добре співав) чи хоровим диригентом. Однак, точно знав, що буду займатися музикою. Після училища вступив до консерваторії на хормейстера, потім – на оперно-симфонічне диригування, далі – в асистентуру-стажування, а після неї – в аспірантуру… Насправді, я дуже довго вчився. Це, якраз, вказує на мій максималізм як у професії, так і в житті. Мені все треба ґрунтовно пізнати і будь-яку справу потрібно завершити до кінця.  

Фото надане В.С. Ковалем

- Ви 15 років пропрацювали головним хормейстером Львівської опери. Чому Ви вирішили отримати другу вищу освіту – оперно-симфонічного диригента? Чим Вас привабила ця професія?

- Я хотів розширити спектр своїх вмінь. Побачив, що хорова справа – це не максимум, який може бути в диригентській професії. В опері хор – це частина великої музичної палітри. А керує нею диригент, який охоплює звучання і хору, і оркестру, і співаків…

- Які музичні дані мають бути у людини, щоб досягти успіхів у цій професії?

- Окрім музичних даних, які мають бути у будь-якого професійного музиканта (слуху, відчуття ритму і ще багатьох складових), у диригента має бути гарна комунікабельність. Він повинен вміти знаходити спільну мову з різними людьми. Адже навіть троє людей – це вже колектив, і кожна людина зі своїм характером, своїм настроєм.

- Я читала, що на вступних іспитах на диригентський факультет необхідно здавати гру на фортепіано. Чому саме фортепіано? Чому, наприклад, віолончеліст не може бути диригентом?

- (З гумором) Ну на віолончелі важко прочитати партитуру з листа. Колись не було стільки аудіо- та відеозаписів творів у різних виконаннях у вільному доступі. Тому всі партитури грались на фортепіано і так вивчались.

- На якому рівні хормейстер чи диригент мають володіти фортепіано? Ви ж, начебто, закінчили музичну школу по класу акордеону.

- Так, але у нас було загальне фортепіано. Я, звісно, граю не на рівні концертного піаніста. Але для моїх потреб мені вистачає моїх вмінь.

Фото надане В.С. Ковалем

- Розкажіть, будь ласка, для широкого кола читачів, про суть роботи диригента оперного театру.

- Суть роботи диригента – донести партитуру, музичну палітру, написану композитором, до слухача.

- Як Ви працюєте над зовсім новою для Вас оперою? Розкажіть, як все відбувається, починаючи з першого знайомства з партитурою і закінчуючи першою Вашою виставою.

- Спочатку я вивчаю історію написання твору. Коли, в який період життя композитор написав його і чому? Мабуть, у нього були якісь думки, переживання. Я намагаюся зрозуміти його стан на момент написання. Ретельно вивчаю лібретто, а також текст всіх учасників вистави. Замало просто сісти і зіграти ноти. Потрібно заглибитися у твір.

- Як Ви вирішуєте, де які темпи мають бути, де які акценти, яка гучність, які контрасти?

- Це все написано в партитурі. Якщо диригент виконає все, що написано в партитурі, – це вже 80 % успіху. А якщо ще й заглибиться в історію написання твору і в його лібретто, додасть власну інтерпретацію, то виступ буде ще кращим.

- Як у Вашій уяві з’являються трактовки образів?

- Це все залежить від тексту. Якщо мова йде про оперу, то є лібретто. Всі образи будуються від змісту тексту, який доносить той чи інший соліст. Необхідно заглиблюватися у образ кожного персонажа. Наприклад, у веристських операх лібретто, зазвичай, написане за якимись правдивими історіями. Це могла бути новина з кримінальної хроніки, яка вразила композитора, і він вирішив написати про цю історію оперу. Текст наштовхує на певні асоціації, в уяві з’являються образи. Потім образи доповнюю музикою. Намагаюся виконати все, що написано у партитурі. Це важко, бо партитури часто складні, в них багато інструментів, багато виконавців на сцені. Щоб звести все разом, потрібно багато часу, вмінь, певних навичок. І також потрібна професійність всіх учасників вистави – диригента, музикантів, хору, солістів…

- Як відбувається здача співаком партії диригенту? І як проходять уроки з диригентом?

- Спочатку диригент зустрічається з концертмейстерами. Вони разом проходять музичний матеріал, детально обговорюють темпи, різні переходи, ритмічні складнощі. Потім концертмейстери це все вчать з солістами. Коли співаки готові, відбуваються уроки з диригентом. І диригент вже працює над різними тонкощами: над вокалом, забарвленням звуку, образом, темпом, динамікою, характером… У кожній партії є свої особливості.

Фото надане В.С. Ковалем

- Що оперний диригент має знати про вокал, щоб досягти значних успіхів у професії? Як Вам у цьому допомагає хормейстерська освіта?

- Дуже допомагає! Мені завжди подобався спів, я ним цікавлюся, слухаю гарних співаків, іноді навіть їздив на вокальні майстер-класи. Оперному диригенту це потрібно, бо він допомагає співаку розкритися.

- Яка роль диригента у житті співака?

- Як я вже сказав, диригент допомагає співаку розкритися. Він визначає, чи підходить співаку дана партія. Адже розподіл голосів на сопрано, меццо-сопрано, тенорів, баритонів і басів дуже загальний. Насправді, класифікація набагато ширша. Наприклад один тенор може співати дану партію, а іншому це надто високо або, навпаки, надто драматично. Диригент має володіти вокальним слухом і чути, чи підходить ця партія співаку у даний період життя (голоси з віком змінюються), щоб не завдати шкоди, а, навпаки, допомогти розвиватися.

- А у Вас бували випадки, коли співак чи співачка дуже хотіли виконати партію, і Ваші аргументи не діяли, були сприйняті, як упереджене ставлення?

- Ні. Співаки – це професіонали. До того ж, зараз є Інтернет і безліч записів будь-якої опери. Можна дивитися, порівнювати. Тому, зазвичай, співак і сам розуміє, підходить йому партія чи ні. Звісно, іноді співаки помиляються. Але для цього є диригенти. Вони мають розумітися на цьому і давати правильні поради. Тому для диригента дуже важливі знання вокалу.

- Як молоді співаки вчаться працювати з диригентом?

- Головне – щоб молодий співак добре вивчив музичний матеріал, який йому треба співати, а також знав текст і правильно його вимовляв (якщо це іноземна мова). І тоді все вийде.

- Що має знати і вміти співак, щоб диригенту було комфортно з ним працювати?

- В першу чергу, він має знати, про що він співає. Чому я так кажу? Тому що ми співаємо не лише українською мовою, але й італійською, німецькою, французькою… Співак має знати переклад. Причому, не загальний, а дослівний. Від усвідомлення, про що співаєш, залежить і забарвлення звуку, і створений образ, і ще багато всього. А вокальна підготовка у кожного різна. Не всі стають співаками найвищого рівня. У кожного свої вокальні дані і по-своєму складається доля. Як у будь-якій професії.

- Як диригент впливає на якість виступу співака?

- Диригент має допомагати співаку. Він має вести його вокальну лінію, слухати, коли співак бере дихання, коли в нього є певні цезури, коли закінчується фраза, як соліст тримає фермату, як з неї переходить на наступний музичний відрізок. Диригент має підтримувати співака музично.

Фото надане В.С. Ковалем

- Коли Ви диригували «Аїдою» на сцені Національної опери України, мене вразило Ваше дивовижне відчуття балансу між голосами і оркестром. Ми, глядачі, добре чули кожного соліста і так само добре чули музику. Це природне відчуття чи напрацьоване? Якщо напрацьоване, то поділіться, будь ласка, з молодими диригентами, секретами, як Ви вчилися відчувати тип голосу конкретного соліста і підбирати під нього правильну гучність оркестру.

- Я навіть не знаю… Я просто старався робити свою справу добре, і, якщо мені вдалося, то мені дуже приємно. Та «Аїда» для мене була екстремальною. У мене не було репетицій. Щойно почалася оркестрова репетиція, пролунав сигнал повітряної тривоги. І тривога тривала майже 2 години. Тобто, я майже нічого у тій виставі не пройшов. Мені зателефонували з дирекції і запитали, чи зможу я провести виставу без репетицій. Я відповів, що зможу. І зробив на виставі все, що вмів. А щодо балансу… Оперний оркестр – акомпануючий. Тому, коли вступає співак, оркестр має грати у такому балансі, щоб не перекривати співака чи хор. Я намагаюся цього досягати щоразу.

- Наскільки важко бути запрошеним диригентом і диригувати незнайомим оркестром? Скільки репетицій, в ідеалі, має бути, щоб виступ вийшов вдалим?

- У кожному оркестрі працюють професійні музиканти, які вчилися грі на своїх інструментах з 7 років, а то і раніше. Ніхто не хоче, щоб оркестр звучав погано, всі стараються. Якщо диригент добре знає музичний матеріал, справа йде набагато швидше. Якщо ні, то процес довший. Окрім того, потрібно правильно трактувати той чи інший музичний твір. Тобто, розгадувати, як його задумував композитор. Для диригента, знову ж таки, важливе комунікування. Якщо він знаходить спільну мову з колективом (неважливо, знайомим чи ні), то співпраця має кращий результат.

- Я знаю, що Ви в театрі проводите співанки тих опер, якими Ви диригуєте. Розкажіть людям, далеким від музики: що це таке і навіщо вони проводяться?

- Співанки – це репетиції вистави, які проводяться з солістами під рояль. Для того, щоб на оркестровій репетиції не відволікатися на ретельну роботу зі співаками.

- Яка роль концертмейстера у житті диригента?

- Концертмейстер має відтворювати музичний матеріал, який написав композитор і який є в партитурі.

- Чи з кожним піаністом легко працювати? Адже всі вони емоційно дуже по-різному грають.

- З кожним. Адже в клавірі все написано. І темпи, і різні агогічні відтінки, відхилення. Якщо і піаніст, і диригент дотримуються цього, то їм комфортно працювати разом, вони легко знаходять спільну мову.

Фото надане В.С. Ковалем

- Розкажіть, як відбуваються оркестрові репетиції в театрі. Скільки їх? Коли вони проводяться?

- Напередодні вистави має відбутися оркестрова репетиція. А якщо вистава давно не йшла, чи вона дуже велика, а в неї вводять нових співаків, то може бути і дві репетиції. Все залежить від потреби. А перед оркестровими репетиціями обов’язково проводяться співанки, на яких ми проходимо увесь музичний матеріал просто під рояль. Бувають також мізансценні репетиції, з режисером. Вони теж відбуваються під рояль. Режисер вибудовує мізансцени, працює над рухами солістів, над переходами. В ідеалі, підготовка до вистави відбувається у кілька етапів: урок з диригентом, співанка, мізансценна репетиція, оркестрова репетиція і вистава. Але на практиці так виходить не завжди, бо репертуар театру дуже насичений, і на якийсь з етапів може не вистачити часу. Ще потрібно враховувати складність вистави. Для простіших вистав менше етапів підготовки. Також диригент часто приходить в хор на репетицію, каже свої побажання хормейстерам. А часом і сам працює з хором.

- Чому в оркестрі саме таке розташування інструментів? Чому контрабаси і віолончелі завжди праворуч, а скрипки – ліворуч? Що буде, якщо їх поміняти місцями?

- Інструменти не завжди так розташовані. Це залежить від розташування оркестрової ями. В усіх театрах оркестрові ями трохи різні. Є різні види розсадок оркестру. У філармонії – одна, а в оперному театрі – інша. Все робиться так, щоб було зручно, а звучання і ансамбль були якнайкращими.

- У інструментів в оркестрі різна тембральна насиченість і різна гучність. Як диригент вчиться тримати баланс між інструментами, щоб слухачі чули музику, а не гучний незрозумілий гуркіт?

- Диригент – це професія, яку опановують не один рік. Він має навчитися робити музику зі своїми музикантами. Тобто, має навчитися відчувати, які інструменти повинні грати тихіше, а які – більш насичено в тому чи іншому місці. У кожного інструменту своє звуковидобуття. На це також потрібно зважати. Оркестранти також мають грати, слухаючи один одного. Наприклад, у контрабасу і флейти різне звукоутворення, тому, просто реагуючи на ауфтакт, щоб вступити, наприклад, на першу долю, не завжди можна досягти балансу у звучанні цих двох інструментів. Тому музиканти мають старатися чути один одного.

- Тобто, не все залежить від диригента?

- Ні, це спільна професійна робота. Але диригент має підказувати музиканту, до якого інструменту він має прислухатися у даному фрагменті. Наприклад, в опері «Ріголетто» є дует Ріголетто і Спарафучілле. І там є октавний унісон віолончелі і контрабасу. Його потрібно ретельно вистроювати. Замало просто казати музикантам, щоб стройніше грали. Вони мають чути один одного і підлаштовувати звук один під одного. Це дуже кропітка робота. Диригент має її контролювати і розуміти.

- Як Ви оцінюєте акустику в залі і підбираєте гучність оркестру відповідно до неї? Адже бувають зали, де чутно навіть шепіт, а бувають з зовсім поганою акустикою.

- Це чутно з першої репетиції – зал з сильною реверберацією чи ні. Оркестр повинен грати, а співаки – співати, враховуючи це. Оркестр – це інструменти і жива музика. І з ним не можна працювати по штампу. Кожен раз потрібно все робити по-новому, аналізувати, виправляти.

- А буває таке, що в одному залі краще чутно одну групу інструментів, а інша гаситься, а в іншому залі – навпаки?

- Буває різне. І в цьому специфіка нашої роботи – балансувати так, щоб музика в цілому звучала гарно.

- А з голосами таке буває? Що в одному залі здається, що у людини дуже сильний голос, а в іншому доводиться вслухатися?

- Так, буває. Всі зали з різною акустикою, і вона від нас не залежить.

- А від тембру голосу залежить те, наскільки добре співака чути?

- Залежить. І від артикуляції, від дикції залежить. Він подачі звуку. Якщо співак погано артикулює, то його слів не буде чутно. Він наче і співає, але текст розібрати неможливо.

- Чим для диригента відрізняються симфонічний концерт, опера і балет? Які нюанси треба враховувати?

- У балеті диригент не може грати музику, не дивлячись на те, що відбувається на сцені. Не кожен диригент може диригувати балетами. Тут дуже багато умовностей, які пов’язані з темпами, рухами, навіть зростом. Вищі солісти підлаштовуються під одні темпи, нижчі – під інші. Дуже багато всього. Це окрема наука. Якщо говорити про оперу, то там, перш за все, потрібно контролювати на сцені хор та солістів. В них є свої мізансцени, які часом ускладнюють контакт з диригентом. Щоб хору було добре видно ауфтакти, вони повинні бути часом виразнішими, ніж для солістів. Артисти хору часто стоять в глибині сцени. Також потрібно зважати на відстань між диригентом і хором чи солістом. А симфонія – це ще зовсім інше. Там є тільки оркестр. Потрібно визвучувати теми, підголоски, вибудовувати кульмінації. І ще багато всього. Симфонія, опера, балет – це три зовсім різні напрямки, і кожен з них має свою специфіку, доволі складну. На ній треба знатися. Якщо ти – симфонічний диригент, це не означає, що ти візьмеш балет – і легко його продиригуєш. Потрібно багато разів походити до балетного залу, побачити, як танцюють солісти балету. Звикнути до їхніх темпів. Це дуже важливо. Темп має бути таким і тільки таким, інакше даний соліст просто не затанцює. Наприклад, важко крутити фуете швидше або повільніше. У кожного артиста свій темп.

- А який з трьох жанрів Вам подобається найбільше?

- Всі. У мене так виходить, що, окрім роботи в оперному театрі, я ще й 2-й рік працюю головним диригентом Запорізької філармонії. Мене захоплює музика загалом, і я себе в ній знаходжу.

Фото надане В.С. Ковалем

- Як професія диригента впливає на слух? Адже він постійно знаходиться у доволі гучному середовищі.

- Не настільки гучному! (Посміхається.) Я, наче, Вас добре чую.

- Чому деякі диригенти диригують паличкою, а деякі – просто руками? В чому різниця?

- Диригентська паличка просто продовжує жест і, якщо артисти знаходяться далеко, їм жести диригента краще видно. Паличка допомагає чіткіше диригувати. Відображати сітку, схему. Але якщо ти вмієш диригувати, то можна і без палички це робити. Це не принципово.

- Які вистави зараз є у Вашому репертуарі?

- Я диригую «Аїду», «Набукко», «Ріголетто», «Сільську честь», «Трубадура», «Турандот», «Карміну Бурану», «Любовний напій», «Катерину», «Кавказ», «Реквієм» Верді, «Жізель», різні коцертні проекти і т. д…

- А які опери мрієте поставити на сцені Одеської опери?

- Ми повертаємо у репертуар музику, яка тривалий час не виконувалася, або не виконувалася взагалі. Зараз ми плануємо повернути до репертуару «Запорожця за Дунаєм» і «Наталку Полтавку», а також поставити балет «Лісова пісня» на сучасний лад. Також повернули «Реквієм» Верді і плануємо повернути «Бал-маскарад». Окрім того, поставили опери «Джанні Скіккі» і «Сестра Анжеліка» Дж. Пуччіні, «Дон Паскуале» Г. Доніцетті, балет «Снігова королева» і кантату-симфонію Станіслава Людкевича «Кавказ». Це дуже серйозний, потужний твір на текст Шевченка. Ми його підкріпили відеоінсталяцією про події в Україні за останні 100 років. Вийшла вражаюча постановка, глядачі плакали. Загалом, творча робота в нашому театрі дуже насичена цікавими постановками.

- А які ще у Вас мрії? Що хотіли б продиригувати, нехай і не в Одеській опері?

- Мої мрії – «Дон Карлос», «Сила долі», «Макбет», «Норма» і «Манон Леско». А ще ряд українських опер, серед яких «Украдене щастя» і «Тарас Бульба». Це дуже красиві, масштабні вистави.

- Як почалася Ваша співпраця з зіркою світової оперної сцени Людмилою Монастирською?

- На той час я працював у Дніпровському оперному театрі. І покійний генеральний директор-художній керівник Костянтин Пінчук попросив мене до ювілейного сезону підготувати якусь знакову виставу, яка б відрізнялася від усіх інших. Я вирішив спробувати запросити Людмилу Монастирську, зірку світової оперної сцени, співачку, яка виступає у кращих оперних театрах світу. Я знайшов її контакти і зателефонував. Людмила Вікторівна на той час була не в Україні і одразу згоди не дала. Їй потрібно було узгодити свій графік виступів. Але за кілька тижнів вона погодилася виконати у Дніпрі Аїду. З цього почалася наша співпраця. Пізніше вона ще приїздила до Дніпра, ми з нею заспівали Турандот. Потім зробили чудовий концерт з симфонічним оркестром в Запорізькій обласній філармонії, а також у Харківському Національному театрі опери та балету.

- Я знаю, що вона не так давно співала в Одесі «Набукко».

- Так, співала. І «Реквієм» Верді співала, а також Аїду і Турандот. Ще ми з нею і з Одеським Національним симфонічним оркестром зробили чудовий різдвяний концерт.

- Які виступи у Вас заплановані найближчим часом?

- Цього місяця – «Ріголетто».

 

 

Опубліковано 24 лютого 2025 року